Архітектура Німеччини

Зодчество 19 століття

Найбільшим центром зодчества в Німеччині в першій половині XIX в. був Берлін. Розвиток німецької архітектурної школи цього періоду багато в чому визначила творчість двох майстрів — К. Ф. Шинкеля й Ф. К. Л. фон Кленце.

Карл Фрідріх Шинкель (1781 — 1841) — найвизначніший німецький архітектор першої половини XIX в. — в 1800 г. закінчив Берлінську академію архітектури, а в 1803- 1805 рр. відвідав Італію й Париж.

Уже в ранніх роботах Шинкеля класичні форми будівель відповідають їхнім сучасним функціям. Нова караульня в Берліні, зведена по його проекту в 1816- 1818 рр., — сувора приосадкувата будівля із глухими стінами. Кутові виступи підсилюють враження потужності спорудження, портик же вносить у композицію відтінок офіційної врочистості. Зовсім по-іншому виконаний фасад берлінського Драматичного театру (1819- 1821 рр.): його стіни, прорізані рядами більших вікон, знайшли легкість, співзвучну струнким колонам портика.

Карл Фрідріх Шинкель. Нова караульня в Берліні. 1816- 1818 рр. Гравюра.

Найвідоміша будівля Шинкеля — Старий музей у Берліні (1824- 1828 рр.), прямокутна будівля з величним портиком у всю ширину фасаду. Внутрішнє планування повністю пристосоване до музейної експозиції: світлі галереї із чотирьох сторін оточують центральний зал, призначений для античної скульптури.

Карл Фрідріх Шинкель. Старий музей. 1824- 1828 рр. Берлин.

Захоплення Шинкеля готикою й сучасним англійським індустріальним будівництвом (в 1826 г. архітектор побував в Англії) відбий лось у його останній великій роботі — новій будівлі Будівельної академії в Берліні (1831 — 1835 рр.). Це чотириповерхове масивне спорудження з неоштукатуреного цегли відразу прозвали «червоним ящиком». Глузливі берлінці не підозрювали, що перед ними прообраз архітектури майбутнього — прекрасно спланована світла будівля, майже позбавлене прикрас, але, що захоплює гармонічною ясністю форм.

Наприкінці життя Шинкель розробляв проекти фабрик, контор, бібліотек, магазинів пасажів і багатоквартирних будинків. Багато чого із цих проектів знайшло відбиття в будівлях XX сторіччя.

Молодший сучасник Шинці ля Франц Карл Лео фон Кленце (1784-1864) також вчився в Берліні, потім стажувався в Парижу й відвідав Італію. В 1815 г. він був призначений придворним архітектором баварського короля Людвіга I (1825- 1848 рр.).

Лео фон Кленце. Гліптотека в Мюнхені. 1816- 1830 рр. Гравюра.

На відміну від робіт Шинкеля — зодчого, що випередив свій час, — творчість фон Кленце звернене в минуле. Кожна його будівля — досить вільна варіація на тему того або іншого історичного стилю. Зведене в Мюнхені будівля Гліптотеки (1816- 1830 рр.) — колекції добутків скульптури — витримане в стилі давньогрецького зодчества, а фасад Старої пінакотеки (1826- 1836 рр.) — картинної галереї, у якій були зібрані роботи старих майстрів, — повторює форми італійської архітектури епохи Відродження. Втім, будівлі фон Кленце теж передбачають майбутнє зодчества: через кілька десятиліть подібне запозичення форм і орнаментів з минулого, причому ще більш механічне, стане справжнім нещастям європейської архітектури.

Портик ( від лат. porticus) галерея, утворена колонами або стовпами, як правило, перед входом у будівлю із фронтоном (трикутним завершенням, утвореним скатами даху й карнизом) або аттиком (стінкою над карнизом, прикрашеною скульптурою або написами).

Лео фон Кление. Стара пінакотека в Мюнхені. 1826- 1836 рр. Гравюра.

В 1830- 1842 рр. по проекту фон Кленце був споруджений пам'ятник Вал галла ( за назвою загробної обителі полеглих воїнів у древнегерманской міфології) біля Регенсбурга. Він був задуманий як пантеон німець кого народу. Центральний елемент меморіалу — будівля із сірого мармуру у вигляді античного храму, усередині якого поміщені погруддя ста шістдесяти трьох знамениті німців. Будівля вдало сполучається з мальовничим ландшафтом — вона вінчає високий лісистий пагорб на березі Дунаю, від підніжжя пагорба до меморіалу веде величні сходи.

Лео фон Кленце. Валгалла. 1830- 1842 рр. Гравюра.

Будучи європейською знаменитістю, Лео фон Кленце неодноразово виконував замовлення іноземних государів. Для російського імператора Миколи I він виконав в 1839 г. проект будівлі Нового Ермітажу в Санкт-Петербургові (воно будувалося з 1839 по 1852 г.).

За матеріалами scit.boom.ru